У романі «Діти Аліндарка» Альгєрд Бахаревіч створює світ, де мова стає полем битви, а кожне слово — зброєю чи вироком. Цей роман — і казка, і політична притча, і трагікомічна антиутопія про те, як імперія силою вириває мову з уст дітей. Це історія мовної війни не тільки за майбутнє незалежної Білорусі, але й за свободу та людську гідність.Бахаревіч — один із найвідоміших і найпереконливіших голосів своєї країни. У Білорусі його книги заборонені, а самі тексти внесені до списку екстремістських матеріалів». Ця заборона — свідчення спротиву диктаторському режиму.

«Діти Аліндарка» — роман, що вражає своєю художньою сміливістю й інтелектуальною глибиною. Це книга, яка змінює уявлення про сучасну білоруську прозу і водночас резонує з українським досвідом спротиву колоніальній мовній політиці.