Як жити в країні, де кожне нове покоління змушене переживати чергову катастрофу?

Саме на це запитання відповідає «Конго» Давіда ван Рейбрука.

Це не просто історія однієї африканської країни. Це масштабна документальна сага про суспільство, яке протягом понад п’яти століть знову і знову змушене було починати все спочатку. Змінювалися імперії, режими, диктатори й кордони, але люди продовжували жити: створювали родини, працювали, торгували, співали, вірили й будували майбутнє навіть тоді, коли здавалося, що майбутнього не існує.

Ван Рейбрук проводить читача через п’ять століть історії Конго — від могутніх доколоніальних держав і перших контактів із португальцями до приватної держави Леопольда II, боротьби за незалежність, диктатури Мобуту, Великої африканської війни та сучасної Демократичної Республіки Конго. Але ця книга не про правителів і не про битви. Передусім вона про людей, які жили всередині цих подій.

Саме тому основу книги становлять понад сто інтерв’ю з конголезцями різних поколінь. Один зі співрозмовників автора, Етьєн Нказі, імовірно народився ще 1882 року — до Берлінської конференції, коли європейські держави поділили Африку між собою. Через його спогади та десятки інших свідчень історія перестає бути набором дат і перетворюється на живу пам’ять людей, які її пережили.