Як розвивається мистецьке життя під час революцій і конфліктів? На початку 1900-х років Україна пережила неймовірні політичні потрясіння, однак цей період став справжнім ренесансом українського мистецтва, літератури, театру та кіно.

Книжка «В епіцентрі бурі: Модернізм в Україні, 1900–1930-ті» висвітлює новаторське мистецтво, що творилося в Україні на початку XX століття, зосереджуючись на трьох ключових культурних центрах — Києві, Харкові та Одесі. На тлі непростої соціально-політичної ситуації, що склалася внаслідок розпаду імперій, Першої світової війни, революції 1917 року з подальшою радянсько-українською війною та остаточного створення УРСР, сформувалося кілька виразно українських мистецьких напрямів.

У той час як емігранти, такі як Соня Делоне та Олександр Архипенко, здобували славу за межами своєї батьківщини, послідовники Михайла Бойчука зосередилися на візантійському відродженні, а митці «Культур-Ліги» прагнули розвивати сучасну їдишську культуру. Перші виставки авангарду в Україні представили радикальне мистецтво Давида Бурлюка та Олександри Екстер, а також динамічні полотна київського кубофутуриста Олександра Богомазова. У Харкові Василь Єрмілов популяризував промислове мистецтво конструктивізму, а Вадим Меллер, Анатоль Петрицький, Олександр Хвостенко-Хвостов і Борис Косарев здійснили революцію в сценографії. Спроба вибудувати національну ідентичність в Україні зумовила поліфонію стилів і художніх напрямів у всіх видах мистецтва — від олійного живопису, ескізів і скульптури до колажів, кіноафіш і театральних декорацій.

Дванадцять всесвітньо відомих дослідників, зокрема куратори Національного художнього музею України, оживили цей дивовижний період творчості в Україні та всі мистецькі рухи, які він охоплював.