Внесок Вальтера Беньяміна в теорію фотографії міститься лишень у чотирьох ключових есеях, які зібрані в цьому виданні: “Новини про квіти”, “Коротка історія фотографії”, “Твір мистецтва в епоху його технологічної відтворюваності” та “Паризький лист. Живопис і фотографія”. У них філософ розмірковує над силою цього медіума трансформувати свідомість, памʼять, сприйняття реальності, а отже і політичну дійсність. Центральною у мисленні філософа є концепція аури — унікальної присутності та автентичності твору мистецтва, яку фотографія підважує через механічну відтворюваність. Однак ця втрата аури амбівалентна: вона послаблює традицію і ритуал, водночас відкриваючи мистецтво для масового доступу та політичного втручання.