Книгу присвячено маловідомим сторінкам українського літературознавства 1920-х років. У центрі уваги – філологічна школа Олександра Білецького. Розглянуто концепції науковця про типологію читача, стильовий підхід до написання історії літератури, а також реконструйовано діалог-полеміку з Дмитром Чижевським. У розділі, присвяченому Агапію Шамраю, представлено як життєпис дослідника, так і його літературознавчі теорії – насамперед інтерпретації раннього українського романтизму. Окрему увагу приділено теорії новели у працях Григорія Майфета та дискусіям довкола неї у тогочасній періодиці. Побут і наукові пошуки студента-філолога розглянуто на прикладі київського періоду життя майбутнього текстолога Соломона Рейсера. Микола Зеров постав як повноцінний герой оповіді, але з’являється він як адресат листів Шамрая та Майфета. Праця спирається на широке коло архівних матеріалів (епістолярна спадщина, спогади, слідчі справи тощо), значна частина яких уперше вводиться до наукового обігу. Це дає змогу по-новому описати забуті та «неявні» епізоди літературного процесу й наукового життя в Україні 1920-х років.