Те, чого не видно у фільмі, є не менш важливим, ніж те, що потрапляє в кадр. Екран — срібне дзеркало, на якому осідають усі сліди знімального процесу: втома й пристрасть, любов і ненависть, світло й темрява. У вересні 1974 року в цей світ блиску й ілюзій майже непомітно входить Ніколас — молодий англійський художник, студент, який тікає з Лондона.

У Венеції він знайомиться з Даніло Донаті — художником костюмів і сценографом, який працює над «Казановою» Фелліні. Їхній зв’язок швидко переносить їх до Рима, у штучний світ Чінечітта, де міста збирають із картону й пінопласту, а межа між виставою та реальністю поступово стирається. Зустріч із П’єром Паоло Пазоліні й робота над «Сало» ламають цю ілюзію: насильство «свинцевих років» вторгається в інтимне, а таємниця Ніколаса запускає ланцюг подій, що закінчується трагедією.

«Срібна книга» Олівії Ленґ — водночас квірна історія кохання і нуарний трилер, дія якого розгортається у фабриці снів кінематографа. Це вигадана оповідь про реальні речі й дослідження складних взаємин між штучністю та правдою, ілюзією й реальністю, любов’ю та владою.