Історія українського кіно — це надважливе свідчення специфіки російсько-українських відносин і яскрава демонстрація нерозривного зв’язку політики та естетики. “Український кінематограф: приналежність та ідентичність за радянської відлиги” Джошуа Ферста розпочинає тривалий процес комплексної ревізії російськоцентричних академічних наративів. Роботи Сергія Параджанова, Юрія Іллєнка, Леоніда Осики, Івана Миколайчука та інших режисерів назавжди змінили суспільне уявлення про українську ідентичність. У своїй книзі Джошуа Ферст аналізує контекст доби, яку ми звикли називати добою поетичного кіно. Оглядаючи історичний та географічний, ідеологічний та виробничий пласти, дослідник доводить, як їхній синтез породив феномен українського поетичного кіно. Це чи не єдина в англомовному просторі академічна розвідка такого обсягу, концептуальної глибини та історичної прискіпливості, присвячена українському кінематографу.